Особливості 1комунікації з використанням консервативних та технологічних медіа.
Звукове узагальнення статті та гіпер поклик на соціальні медіа
Навіщо ви запечатуєте конверт, коли відсилаєте листа? Коли ставлять таке просте запитання, то зазвичай відповідь буде одною із “я точно не знаю”, “це звичка”, “так прийнято”, або “чому і ні”. Більше раціональною є відповідь, щоб нічого не випало, чи щоб ніхто інший не прочитав. Навіть, якщо лист не містить ніякої особливої інформації, чи може дуже особистої, то більшість так розуміє, що кориспонденціє є приватною і заклеювання конверта убезпечить його вміст від чужого ока. Тобто, коли кориспонденція відсилається відкритою поштою, то кожен хто отримає можливість читатеме її. Проте, робив би хтось таке, чи ні – це питання іншої справи. Основне те, що таке б було б можливе, якби це можна було б. Більше того, якби хтось переложив листа в конверті, то ми б навіть і не знали.
Для більшості населення, використання електронного листування є очевидним вибором щодо звичайної пошти. Це – дуже швидко, але, ви бачете, там немає конверта, щоб захистити оповіщення. Очевидно, будь-хто, хто відішле особисте послання, або просто новину, в такому випадку повинен знайти якусь альтернативу фізичному убезпеченню. І, така альтернатива є, котра називається шифрування повідомлення.
Якщо зашифроване повідмлення попаде в руки ішній особі, окрім адресата, то воно виявиться беззмістовним. Використання шифрування для захисту електронної пошти ще не дуже поширено, проте ситуація метаморфуєця суттєво. Наприклад, в травні 2001 р в Європейському Парламенті наголосили на необхідність кодування електронного лустування у звязку із підслуховуванням американо-бртитанської мережі.
Криптографія є наукою, що має історичий вплив більш ніж 2000 років. Традиційно, її застосовували державні установи і армія.
Також, між іншим, Кама Сутра від Ватціяна має рекомендації жінкам вивчати мистецтво розуміти шифри.
Вплив крипто на історію добре задокументований.
Предметне виданя Давида Хана, по цій темі, називається “Шифрувальник”. Ця книга має білше 1000 сторінок, та вперше була опублікована у 1967 р. Вона характеризується як “найвідоміша популярна хронографія секретної комунікації” що полонить. Ще одна книжка від Симена Синґа під назвою в перекладі “Книга шифрувальника , дає зрозумілу повість врем’яних літ.
Популяризація та освідомленність публіки щодо історичної важливості криптографії не є лише сферою літературної публіцистики, але і численних музеїв та місць історичного значення, що містить шифрувальне приладдя.
До 1970 років криптографія була жанром чорної магії, та зрозуміла лише обмеженій кількості військових та службовців. Тепер це фундаментальна академічна дисципліна, що вивчається в багатьох інституціях. Також, вона практикується компаніями та приватними особами. Існували значні сили, що повпливали на цей перехід. Одними із таких були перехід до автоматизованого бізнес обліку та цементація Інтернету як основи комунікації. Держава спілкується із суспільством через мережу, а підприємства торгують таким же манером.
Попри те, що електронна комерція дуже популярна, це наводить страх на убезпеченність процедури та є перешкодою до її повної прийнятності. Ми знаємо вже про проблему конфіденційності, але конфіденційність часто не основна проблема.
Якщо дві людини спілкуються через публічну мережу і не можуть бачити одине одного, то не зрозуміло яким чином вони однозначно упізнатися. Проте, це ясно, що будь хто отримавши повідомлення через мережу мусить переконатися, що вони знають ким є абонент, та отримане повідомлення є оригінальним. Більше того, отримувач має знати, що повідомлювач не зможе заперечити повідомлення, або стверджувати альтернативне до того що було.
У традиційному, не автоматизованому бізнес-обслуговуванні підпис часто задовільняє вимоги автентичності у вимірі особистості, приватності, та оригінальності. Але, електронний еквівалент розмиває ці позиції, та вимагає додаткової перевірки по кожній із них. Отож бо, криптографія стала важливим інструментом, щоб закрити ці питання.
У 1976 році опублікований документ, що називається “Нові Віяння В Криптографії”, Витфілд Дифі та Мартін Хельман запропонували підхід, що може замінити реальний підпис. До цього часу, криптографія застосовувалася лише для приватності повідомлень. Але, для цього треба було мати взаємодовіренність. Це не було проблемою для фінансових установ, які були основими споживачами такого підходу, але ситуативна обстановка була звичайно обмежена в такому випадку.
Тепер, в умовах глобальної комунікації все змінилося, і громадяни повині розмути, що таке криптографія та які її застосовувати.
Посилання
- “Fred Piper&Sean Murphy, “Cryptography, A Very Short Introduction ↩︎
Leave a Reply